вівторок, 22 липня 2014 р.

Джек Керуак



Він буде горіти від гарячки в Тіхуані, він буде пити на вулицях токайське, прикидаючись волоцюгою, він буде писати безкомпромісно, водночас вишукано і безумно, він буде курити гашиш в пошуках Бога  і буде вживати бензедрин для того щоб мати силу постійно горіти, горіти, горіти і ніколи не згасати,
він буде коханцем і справжнім ловеласом, він буде постійно бродити і він побачить всю Америку з вікна авто, натискаючи газ на-повну, він стане для тебе справжнім другом, братом, вчителем, він стане твоїм Буддою і твоїм Месією, твоїм яскравим вогнем надії серед сірої темряви – Джек Керуак – людина легенда, один з кращих письменників XX століття, поет і класик американської літератури. Людина, що стала голосом цілого покоління, людина, без якої б в історії взагалі б не існувало поняття «бітники». Він показав усьому конформістському американському суспільству іншу Америку – бідну, відчайдушну і вільну.

Жан-Луї Лебріс де Керуак народився 12 березня 1922 року в місті Лоуелл, штат Массачусетс в родині канадських імігрантів. До 6 років він говорив лише французькою, коли йому було 4 в нього помер брат Жерар, якому він присвятив твір «Видіння Жерара» (1963) – найсумніша книга письменника.
В старших класах, дякуючи досягненням в легкій атлетиці і футболі став справжньою знаменитістю Лоуелла. Це дало йому можливість навчатися в коледжі, а потім вивчати літературу в Колумбійському Університеті, де він хотів здійснити свою давню мрію – стати письменником. Та лише трохи провчившись в університеті  - він його покинув.
В 19 років Керуак пішов матросом на торгове судно, а в 1942 році, в розгарі 2 світової війни записався добровольцем у ВМФ. Однак через 10 днів його комісували з діагнозом «шизоїдний розлад особистості». Джек розповідав пізніше про те, що діагноз йому поставили лише через те, що він сказав, що не збирається нікого вбивати на фронті.

Після звільнення з флоту він повертається в Нью-Йорк, де знайомиться з студентом «Колумбії» Алленом Ґінзбергом, а також з молодим письменником Вільямом Берроузом. Разом ця неперевершена трійця стане стане лідерами Біт-покоління. Саме Аллен і Вільям допомогли молодому Джеку зануритися повністю в богемне життя Нью-Йорку: секс, наркотики, алкоголь, галасливі зібрання в культовій книгарні «Сіті Лайтс», а також літературні читання під акомпанемент джазу – тут було все, що бажали молоді хулігани і бунтарі, які дали ім’я цілому поколінню.
Він жив та разом з тим намагався не привертати увагу, бути тихим спостерігачем, всі свої емоції він залишав на папері. Керуак швидко закохувався в людей, емоційних і божевільних. Саме так він і познайомився з Нілом Кесседі, прототипом Діна Моріарті – героя найголовнішої книги письменника «На дорозі». Ніл Кесседі був сином бродяги і п’яниці, він ніколи не бачив своєї матері і провів третину життя в тюрмі, третину в більярдній і третину в бібліотеці. Він був справжнім сучим сином і справжньою повією, яка могла ставати тим ким хоче клієнт. Та американські літературознавці вважають, що без Кесседі не існувало б біт-літератури.

Літом 1947 Джек Керуак задумує книгу, яка б стала символом і маніфестом усієї вільної Америки. В Нілові Кесседі, він бачив героя, який би допоміг би йому здійснити цю ідею, адже Ніл був самим згустком безкінечної і божевільної енергії. Тож вони відправляються разом в 7-літню подорож, результатом якої стане найвеличніша, найвідоміша книга в бібліографії письменника – «На дорозі», яку він написав за три тижні під амфетамінами і кавою на 120 метровому рулоні телетайпного паперу. Під час подорожі він користувався маленькими записничками, в які він записував усі свої пережиті події, емоції і почуття, перенабирав на друкарській машинці без редагування, без формальних правил, без абзаців і розділових знаків, таке письмо він назвав «спонтанною прозою» і порівнював він її з джазовою імпровізацією.
Ніхто не хотів публікувати роман, рукопис лежав і припадав пилом. Та все ж через 6 років після написання роман опублікували, а Джек став відомим на всю країну. На хвилі успіху «На дорозі» видавці захотіли ще книгу від Керуака і він починає писати «Бродяги Дхарми». В цей роман він вклав весь свій буддистський досвід. Захопившись буддизмом в 1954-му, він казав, що він зрозумів суть речей, «де нічого не існує і нічого не відбувається». Він навіть написав життєпис Будди «Пробудись» і книгу «Дещо про дхарму». Керуак хотів щоб все існувало за законами буддизму : творчість, робота, дружба, секс. Однак після публікації, «Бродяги дхарми» були різко розкритиковані спеціалістами з буддизму. Після цього Керуак впав в депресію. Пізніше він казав друзям : «я більше не буддист».

Пізніше він пише роман «Біг Сур» - найпохмуріша книга Керуака, де він розповів про усі жахи, страждання і наслідки алкогольної залежності і в результаті параноїдальну підозрілість до всіх людей.
Після публікації «Біг Суру» він продовжує напиватись, не виходить з стану алкогольного спяніння, перестає спілкуватись з усіма друзями. Казав, що євреї – справжні нацисти, а комуністи дали завдання Ґінзбергу подружитись з ним, аби контролювати за допомогою Керуака американську молодь.
«… я плентався решту життя за людьми, - як писав Керуак в своїй найвідомішій книзі - , які мене цікавили, адже єдині люди для мене —божевільні, ті, хто божеволіє від життя, божеволіє від жаги розмов, божеволіє заради спасіння, прагне всього і одразу, ті, хто ніколи не позіхає не каже банальних  речей, а лиш палає, палає, палає, немов розкішні жовті римські свічки, розриваючись, як зорі…». Для Джека ці свічки згоріли занадто швидко, адже його захоплення алкоголем вбило його 21 жовтня  1969-го року у віці 47 років.

Кажуть, що поети живуть недовго, адже вони стараються жити швидше за інших. Хто його знає? Та я сиджу біля свого ноута і думаю, що десь далеко-далеко за обрієм, де крізь багряні хмари пробивається гаряче світло, де закінчуються небеса і починається рай - десь там зараз Джек, який з своїм другом Гері Снайдером п’є токайське, сидять в провулку загублені серед епох і часу. Або Джек просто пише, пише і пише. Без зупину імпровізує, як найгеніальніший  джазмен у цілому Всесвіті. 

1 коментар: