неділя, 20 липня 2014 р.

Elliott Smith

Стівен "Еліот" Сміт - музикант, який жив заради музики, музикант, який взагалі не вміє обирати часу для смерті. Співак, який став культовою фігурою американської музики 90-х років. 

Стівен Пол Сміт народився 6 серпня 1969 року в родині Банні і Гаррі Сміт в Омасі, штат Небраска. За рік батьки маленького Стівена вирішили розійтись, і Банні забрала сина в Техас. Банні одружується там з Чарлі Уелшом, який пізніше часто лупцював його. Тема знущань, побоїв, приниження часто з'являлася в його текстах:
'Charlie beat you up week after week, and when you grow up you’re going to be a freak'
В 14 років, не витримуючи знущань вітчима він переїжджає назад до батька. Та батько-психог не допомагав сину, а лише постійно критикував його. Через це невдовзі в Стівена починаються перші проблеми з алкоголем і наркотиками. Але він старанно вчився в школі, а майже весь свій вільний час він присвячував музиці, переслуховуючи треки Led Zeppelin, The Who і Боба Ділана. В той же час з'явився його псевдонім - Еліот, на честь вулиці, на якій він жив тоді.
Еліот закінчив Хемпширський Коледж в 1991 році, отримавши диплом з філософії і політології. Піля того пішов працювати в булочну, залишивши диплом бакалавра в тумбочці. Тоді ж зібравши своїх портлендських друзів він створює групу "Heatmiser". Та існувала група недовго, напевно через те, що Еліот був схиблений на творчості, а його колеги по цеху просто не могли впоратися з прогресуючою дипресією музиканта. Перед розпадом групи Еліот позичає в друзів магнітофон, на який він записує кілька своїх сольних пісень. Дівчина музиканта вмовила його відправити касету до компанії звукозапису, яка одразу ж підписала з ним контракт. Так і почалась сольна кар'єра цього журливого рокера.

Його прозвали представником sadcore (від слова "sad" - "сумний"), що його дуже здивувало. "Як хтось може називати мої пісні сумними, якщо вони мене так веселять?" - Говорив Сміт. Кращими піснями його раннього періоду вважаються "Roman Candle", "Needle In The Hay", "Angeles". Всі вони, незважаючи на гладкі і зворушливі гармонії при мінімальному оранжуванні, несли доволі їдкий і саркастичний ліричний посил. Особливо "Angeles" - "картина капіталістичної лос-анджелеської мрії в недалекому майбутньому", як він сам характеризував текст. Багато відгуків від першого альбому музикант не отримав, та отримав відгуки критиків, які добре оцінили альбом. На першому концерті Еліота сиділо 15 людей.
Йому важко вдавалась робота з іншими музикантами, а тому наступний альбом, випущений в 1995 році - "Elliott Smith" - також був записаний самотужки. Більш сумніший альбом, як казав Еліот, в нього просто не міг вдатися. Режисер Джем Коен (Jem Cohen) запросив Сміта записати кілька акустичних композицій для короткометражного фільму "Lucky Three: An Elliott Smith Portrait" (1996), присвяченого самому музиканту. Дві пісні з фільму Сміт включив у свій третій лонгплей "Either / Or", виданий в 1997 році. Назву альбому він запозичив з двотомного твору датського філософа Серена К'єркегора, наголошуючи на тому, що філософія цього праотця екзистенціалізму цікавить його лише через те, що допомагає розібратися в абсурдності вибору між естетичною та етичною формами життя.

Комерційний успіх прийшов до Еліота Сміта, коли режисер Гас Ван Сент попросив дозволу використовувати його старі пісні у фільмі "Розумник Уілл Хантінг" за сценарієм Метта Деймона і Бена Аффлека. У результаті Еліот Сміт написав для фільму кілька нових пісень, одна з яких, "Miss Misery" ("Міс Відчай"), і була номінована на "Оскар" в категорії "Краща оригінальна пісня до кінофільму". Пісня не отримала "Оскару", проте весь світ побачив тихий виступ Еліота Сміта під одну гітару. Невдовзі він зробив одну зі спроб суїциду - стрибнувши з даху будинку. Щоправда, політ закінчився на найближчому дереві, а музикантові дісталися лише кілька ударів і порізів.
Після цієї події Еліот віддаляється від людей, впадає в дуже довгу і глибоку депресію і не виходить з стану алогольного сп'яніння. Він став давати менше концертів, адже через алкоголізм і наркоманію почав забувати слова чи акорди прямо посередині пісні, слухачам доводилося підказувати йому із залу. Пізніше він посварився з другом Джоном Браяном (Jon Brion), а потім розірвав контракт з  Dream Works. Джон Браян казав, що не міг дружити з Еліотом після того, як той почав щодня витрачати по кілька тисяч доларів на героїн. 
Після вмовлянь друзів і родичів, після сварок з колегами-музикантами, він все ж погодився пройти лікування в реабілітаціному центрі - Еліот відмовився від наркотиків, алкоголю, кофеїну, червоного м'яса і рафінованого цукру. Сміт заявляє, що з усіма залежностями покінчено і він починає нове життя з запису нового альбому. Та йому залишилось лише 2 місяці.
21 жовтня 2003 року, після сварки з дівчиною, Еліот проштрикнув ножем кілька разів себе в груди. Його дівчина знайшла записку:
"I'm so sorry—love, Elliott. God forgive me."
Так і закінчилось життя одного з найпрекрасніших і найжурливіших музикантів 90-х років. Тільки вирвавшись з трясовини, в останній момент він передумав-і відправив всі ненаписані пісні прямо в пічку для кремації. Після його смерті, у 2004 році, вийшов альбом, що складався з тих напрацювань, які він встиг зробити-"From the basement on the hill" був дуже високо оцінений критиками,як найважча і найважливіша робота в дискографії Еліота. Маленький хлопчик, який все життя виконував пісні Бітлз на своїх концертах. Музикант, який на сцені майже завжди ставав не тільки однодумцем, а й другом. Найсумніший рокер всіх часів. Сподіваюсь, він вам сподобається.





за матеріалами: ВікіпедіяКомерсантДистопія

Немає коментарів:

Дописати коментар