пʼятниця, 2 січня 2015 р.

Проза на ПроArrt : Новий Рік


Усі описані події і люди вигадані.
Будь-які збіги з реальністю випадкові.

  Це відбувається. Ти знаєш бля. це справді відбувається. наче енергія ввірвалася мені в мозок і вени.

Саме такий був ефект від коктейлю текіла-бум, який мені зробив друг, який на відміну від мене ще не став алкоголіком, він просто не проти випити. Тим більше для нього і для мене був типу «привід» під назвою  - Новий Рік.


Все згадується дуже повільно, на дворі 2-ге січня. Ніч. Перше наче вибуло з календаря в задимлених коридорах алкогольних сновидінь. Пам’ятаю щось типу за тиждень чи два ми вирішили святкувати це «свято» вдома в мого кращого друга, а пізніше зібралися разом і порахували загальну суму , яку потрібно було зібрати з кожної «мразі» , яка захотіла також долучитися до новорічного знищення дому мого друга. Ми про все домовились і залишилось лиш дочекатись цієї чарівної і особливої дати – 31 грудня, щоб завалитися в скромну обитель мого товариша щоб відсвяткувати на славу нащадкам це «свято» часу, «свято» підсумків, найголовніше «свято» зими.
День Ікс. Я зміг дочекатись цього дня. Дня коли навіть зорі в своїй величі будуть заздрити нам. Почну напевно не дуже оригінально, це навіть буде плагіат, але кого це їбе? Тому…
У нас було: 3 пляшки текіли, 2 пляшки рому, 3 літра горілки, чікєт «зілля», ящик вина, ящик коли і спрайту, 8 кілограм смаженого м’яса, овочі, фрукти, ковбаси, сири і інші закуски. Також був віскарь, пачка пива і пів сільнички «фєну». Не те щоб це був обов’язковий набір на Новий Рік, але коли починаєш святкувати стає дуже важко зупинитися.


0






Саме такий був перелік святкового меню, принаймні таким він мені запам’ятався. Можливо я не згадав про все, але нажаль усі події, герої і інші деталі цього свята не збереглися так добре в моїй пам'яті як хотілося б. Але, чорт з ним. буду розповідати далі.
Вечір почався з моєї прогулянки до дому мого кращого кєнта. Я зайшов по дорозі до крамниці. щоб купити сигарети, адже на мою думку, сигарети – це обов'язковий атрибут будь-якого свята, заходу чи просто життя. Я придбав пачку «Мальборо Голд». І пішов далі в дорогу. Зателефонував свої коханій, яка була в цей день далеко від мене, побажав їй добре відсвяткувати і поклав слухавку. В наушниках грав Сінатра зі своїм хітом «let it snow», в мене як не дивно був святковий настрій, а в моєму місті люди готувалися до святкування. Було холодно але люди гуляли по усьому місту шукаючи пригод на свою дупу.
Я в друга. Перше, що я зробив – це закурив сигарету. Такий в мене ритуал- прийшов в нове місце– закури сигарету, відпочинь, намагайся вивчити усю локацію вздовж і поперек, аби наперед передбачити свої дії на весь вечір і ніч. Мені сподобався стілець в кінці залу – там де стояв весь алкоголь і я забив це місце.




Ввімкнули музику – новорічні і різдвяні пісеньки західних виконавців – стандартний набір. Настрій погіршився, чи то від ніби вічного чекання усіх гостей чи від того. що новорічна магія розвіялася через відсутність алкоголю. Але ми з моїм другом Ромою не витримали і взялися за текілу. Отож я спочатку випив шот. А потім мені друг зробив вже згадану текілу-бум, потім ще текілу-бум, а потім мій друг Сашко, який впустив нас до свого дому вирішив почастувати домашнім вином власного приготування і знаєте: це був просто нектар, який розлили в пляшку і закоркували приправивши нотками м’яти, ромашок і яблук – які були основним складником випивки. Стало так тепло і хороше, згадалося дитинство, літо, яблука, футбол біля річки. Стало спокійно.


Мене насторожив цей спокій тому я знову прийняв дозу текіли-бум.
Прийшли усі гості, ми сіли за стіл, подали шашлик, який був гарячим, гострим і смачним. Я не знав чим його запити, адже мінералка стояла далеко від мене – тому я собі прямо в склянку налив рому. Швидко, за кілька ковтків випив і відчув наче вогонь обпік мені весь рот, усі легені увесь шлунок, усе. А це був лише початок.
Ми пили, курили, їли, пили, знову курили і так пройшов би майже весь вечір, як би одна дівчина не запропонувала: 

         А хто хоче дунути?

Я наче інстинктивно підняв руку, адже я знав, що якщо я не п’яний то потрібно хоча б накуритися, щоб попередити і зупинити свою тверезу меланхолію. Тому я швидко побіг на кухню і легким рухом руки вирізав водніка, вирізав рівненький шматочок фольги і пробив 7 акуратних отворів, які формували «Зірку Давида» - дуже актуально, я тоді подумав, адже наш народ на цьогорічних виборах вирішив обрати президента єврея, мабуть пізніше вони захочуть замість гімну співати «Хава Нагіла» хто зна?




Я перший дунув. 5 хвилин – ніякого ефекту. Але через ці блядські 5 хвилин почалося таке, що я не побажав би найгіршому ворогу. Вібрації рухались по моєму тілу: від шлунку до мозку. Мій мозок пульсував. Я сів на диван і залип на гирлянду, яка висіла на люстрі. Я наче падав прямо в диван, наче диван поглинав мене, але разом з тим він не міг мене повністю проковтнути тому я повернувся назад. Вирішив ввімкнути музику. Планшет з якого транслювалася музика лежав від мене за метр, але тоді це було так далеко, наче він лежав в сусідній кімнаті. Я пересилив себе і дістав той планшет і ввімкнув напевно найкращу музику для того моменту. Це був новий альбом Pink Floyd “The Endless River” – це було прекрасно. Я лежав на дивані. дивився на стелю, на гірлянди і слухав цю божественну музику. Це було наче я подорожував на маленькому човнику тихою – тихою річкою, навколо не було нічого, лише туман, я, човен і безкінечна ріка. І це було курва як неперевершено. І так півтори години. В останні пів години в мене з’явилося тваринне відчуття голоду тому я піднявся з дивану і з'їв кілька шматків шашлика, трохи овочів і запив усе це порцією віскі в яку я додав апельсинового соку. Було смачно. Я вирішив вийти на двір і покурити. Усі гості випивали в домі, співали, кричали, а я був сам і мені було чудово.
Я зайшов в дім і відправився до компанії. Мені також стало чомусь так радісно. Чи це від кількості випитого чи це від того, що в одній кімнаті зібралося багато хороших людей. але скоріш всього від кількості випитого. Я святкував. Сашко оголосив. що за кілька хвилин приїде його тато, який працював таксистом аби відсвяткувати з нами новий рік і під бій курантів випити з нами бокал шампанського. Він приїхав, ми випили і він далі відправився на роботу. Але перед тим як він пішов мені чомусь стало соромно за усіх, тому я вирішив піти з Залу і коли він виходив з дому я покликав його, пожав його руку, привітав його з Новим Роком і сказав «дякую».





Потім я пішов на кухню, присів на меленьку софу і заснув. Мені снилася така хрінь про яку краще не говорити,якщо не хоч щоб люди подумали , що ти божевільний. Тому я вам не розкажу, принаймні не сьогодні.
Я прокинувся. На дворі світало. Я зварив собі каву і заходився прибирати. Прибрав на кухні, помив брудний посуд і помив підлогу. І знаєте, коли чимось займаєшся корисним то тебе непогано «розтикує», ще допомогла звичайно кава і усвідомлення того факту, що ти залишився живим.
Я пішов в ванну, вмився – в мене були червоні-червоні губи, запухлі очі,які наче хотіли розплакатись. Я почистив зуби і позбавився цього перегару,який напевно міг вбити все живе в радіусі кількох метрів. Розчесався і став нарешті бути схожим на цивілізовану людину.
Я вийшов з ванної, швиденько зібрався, попрощався з усіма, попрощався зі своїм кращим другом, який і запросив усіх додому і о 10 годині я вирушив додому.



Я перевірив кишені куртки – в мене ще залишалося кілька сигарет. Я закурив. І повільно відправився в дорогу. По дорозі додому я не бачив жодної людини. Наче все місто вимерло. Нічого. Взагалі нікого. Лише чарівна тиша і сніг, який падав так повільно наче час зупинився. Я курив і як не дивно, але ця сигарета наче допомагала мені ожити і усвідомити, що не все в нашому житті так погано і що доля знову подарувала нам цілий рік, який потрібно прожити так, щоб не було шкода за втрачені можливості, щоб був хоч якийсь сенс в нашій щоденній біганині і метушні. Адже нам вже не так багато часу залишилося блукати по цій землі.

Немає коментарів:

Дописати коментар